Малі
холоди 小寒
(Сяохань)
- передостанній (23-й за
рахунком) сезон у системі
традиційного сільськогосподарського
календаря, який зазвичай припадає на
5-7 січня. Прихід Малих холодів символізує
настання найморознішої пори року, яка
триватиме аж до свята Становлення весни
на початку лютого.
Під час минулого
зимового сонцестояння земля отримала
найменшу кількість сонячного світла і
тепла, але воно доповнювалося
теплом із глибокого ґрунту, тому це була
не найхолодніша пора року. Після зимового
сонцестояння тепло з
глибоких шарів ґрунту
було вичерпано. Тому,
попри невелике збільшення світлового
дня, почався період з
найнижчою температурою
року.
Холодна пора року висуває
певні вимоги до нашої поведінки, способу
життя та харчування. Важливість турботи
про здоров'я в сезон "Сяохань"
підкреслюється мудрим народним
прислів'ям: "Той, хто уважний до свого
здоров'я в найсуворіші зимові дні, той
не буде турбуватися про нього весь
рік".
Які
ж рекомендації для цього зимового сезону
дає Китайська традиційна медицина?
Найголовніша з них зберігати
Три тепла: тепла голова, теплі ноги,
тепла спина!
- Зігрівання голови:
"Носити шапку взимку - це все одно, що
носити шубу". Голова людини - це
найважливіша частина, яка допомагає
збалансувати тепло всього тіла. У цей
сезон тіло перебуває у стадії адаптації
до холодної погоди. Якщо голова холодна,
легко викликати застуду.
- Теплі
ноги: взимку у більшості людей холодні
ноги. Є безліч точок на підошвах ніг,
які змушують скорочуватися капіляри
верхніх дихальних шляхів людини після
переохолодження, водночас сповільнюється
кровообіг, знижується опірність, що
легко спричиняє застуду, серцево-судинні
та цереброваскулярні захворювання,
трахеїт тощо. Гарячі ванночки для ніг
взимку можуть допомогти вам зберегти
тепло. Крім того, омивання ніг може
стимулювати акупунктурні точки,
рефлекторні зони та меридіани стопи,
що чинить гарний допоміжний вплив під
час лікування багатьох захворювань.
-
Тепла спина: спина - важлива частина
людського тіла. Якщо спина неправильно
зігріта, вітер і холодна ци можуть легко
проникнути, поглинути ян і спричинити
хворобу, або викликати рецидив старих
хвороб.
- На початку зими від холоду
закриваються пори, прибуває сила вогню,
збуджується вітер, і якщо їсти в цей час
мало, то сили тіла зменшаться.
- Корисно
натиратися кунжутною олією, їсти
"маслянисте", наваристі супи
(незалежно від того, їсте ви м'ясо чи
ні).
- Важливо добре утеплятися, щоб
унеможливити вплив холоду на тіло і
зайвий раз не витрачати сили.
- Корисно
займатися фізичними вправами. Але
не забувати, що зима час накопичення
і сил зокрема, щоб навесні було достатньо
поживних речовин для плодів.
- Раніше
лягати спати.
- Корисні
теплові процедури, лазня, прогрівання
(але важлива помірність
і достатня зволоженість).
-
Можна трохи якісного міцного алкоголю.
-
Не страшно, якщо ви трохи наберете за
зиму у вазі, зате збережете міцність
організму. У їжі можна використовувати
зігрівальні спеції, враховуйте свій
конституціональний тип.
- Якщо ви
все-таки замерзли, то обов'язково
прогрітися, що дуже важливо для збереження
здоров'я.
- Виключіть усі холодні
продукти (включно з молоком, тропічними
продуктами й, звісно ж, морозивом). Пийте
краще кип’ячену воду,
компоти, узвари, імбирний чай.
- Корисні
теплі розмови та підготовка
планів на майбутній рік.
Рекомендації
щодо харчування
Китайська
медицина вважає, що холод - це Інь, а
найхолодніші зимові періоди - це час,
коли Інь найбільш процвітає. Тому
з погляду дієти та здоров'я, особливу
увагу слід приділяти вживанню теплої
їжі в щоденному раціоні, щоб живити
організм і захищати його від холодної
погоди.
Гарячі продукти в повсякденному
харчуванні: форель, перець, кориця,
гірчиця тощо; теплі продукти - клейкий
рис, рис сорго, боби, цибуля-порей, кріп,
коріандр, амарант, спаржа, гарбуз, імбир,
цибуля, часник, абрикос, персик, мармелад,
лонган, лічі, папая, вишня, гранат, уме,
бергамот, каштан, ядро волоського горіха,
мигдаль, баранина, свиняча печінка та
грудинка, шинка, курка, баранина, качка,
гусячі яйця, сом, креветки, морський
огірок, мідії, вугор, вино тощо.
Китайські
дієтологи в місяць найсильніших холодів
радять перейти на кисло-солодку їжу та
збільшити вживання
продуктів з гірким смаком.
Молодий
організм потребує активного обміну
речовин, більшого обсягу споживаного
білка й тепла, ніж організм літньої
людини. Саме тому молодим людям слід
приділяти підвищену увагу раціональному
харчуванню в сезон "Сяохань",
надаючи особливого значення споживанню
злакових продуктів і їжі з невеликим
вмістом жиру.
Поширена серед
китайської молоді помилка - зігріватися
за допомогою гострих страв. Цього робити
в жодному разі не можна: гостра їжа
хороша для осені, але не зими. Розплата
за цю помилку - вугровий висип, яким
особливо часто покриваються ласі до
гострої їжі взимку юнаки.
Малі
холоди - ідеальний сезон для смаженого
рису - чаофань (炒饭).
Рецептура може бути абсолютно різною
- у Піднебесній налічуються сотні
способів приготування цієї групи страв.
Так, жителі південного Китаю в цей сезон
в обов'язковому порядку снідають рисом,
посмаженим із цибулею-пореєм, шматочками
свинини й арахісом. Вважається, що такий
сніданок зігріває на весь день.
Найкращими засобами традиційної
медицини, що є ідеальним для вживання
в сезон "Сяохань": женьшень, китайська
дереза, астрагал, тваринний желатин і
китайський дудник. Дуже добре підходять
горіхи, фініки, кунжут, китайський ямс,
лілія і зерна лотоса.
У стародавні
часи особливого значення сезону "Сяохань"
надавали жителі Нанкіна, в цей період
вони зазвичай їли рис зі стравами з
різних овочів з додаванням м'ясних
нарізок, ковбасних виробів або шматочків
качиного м'яса. А у Гуанчжоу, згідно з
традиціями, на сніданок у цей період
часу їли клейкий рис,
приготований на пару. Зазвичай клейкий
рис готують зі шматочками м'яса, арахісу
і цибулі-батуна.
А ось чай у Малі
холоди краще ферментований - це практично
всі сорти чорного, у Китаї його називають
червоним. Підходять також постферментований
темний, в Китаї називають чорним (кит.
黑茶),
і бурі сорти чаю - пуер. Відмінно підійдуть
і сучасні злакові чаї, наприклад, гречаний
чай.
Народні традиції
Восьмого числа дванадцятого місяця настає традиційне китайське свято Лабацзе - Свято восьмого числа місяця Ла. У Китаї проходить традиційний "фестиваль Лаба", який китайці святкують уже 3000 років. "Ба" - це по-китайськи "вісім", а "Ла" - це назва дванадцятого місяця. Ще одна назва свята - "день Просвітлення".
Цього дня люди поклоняються предкам,
духам, просять про багатий урожай і
удачу. У давнину багатий урожай вважали
результатом милості вищих сил, тож
влаштовували пишні церемонії поклоніння
богам вітру, дощу, полів, землеробства,
висловлюючи їм подяку та прохання про
гарну погоду, великий урожай. Ці обряди
мають назву "поклоніння в місяць Да".
Оскільки навесні йде посів, влітку
обробляють землі, восени збирають
урожай, саме в останній місяць року,
дванадцятий, влаштовують поклоніння.
Згодом його стали називати місяцем
Лаюе, за назвою церемонії.
Свято
Лаба цікаве насамперед змішанням
традицій Буддизму, Конфуціанства та
Шаманізму. Цього дня приносять жертви
предкам, Небу, Землі та Будді. Але більше
він вважається буддистським святом.
Саме з нього офіційно стартує Свято
весни, що містить в собі крім свята
Лабацзе ще Малий новий рік, Переддень
нового року, сам Новий рік і свято
Ліхтарів.
Головна традиція Лабацзе
- їсти кашу лабачжоу, яку ще називають
"кашею семи багатств і п'яти смаків".
Звичай зародився в епоху Сун, а поширився
за династії Цин. На північному сході
Китаю є прислів'я: "Лаба прийде -
підборіддя від холоду відпаде".
Мається на увазі, що в день Лабацзе дуже
холодно, а з'ївши лабачжоу, можна
захиститися від морозів. У багатьох
місцях Китаю люди не тільки самі їдять
кашу, а й дають трохи худобі та навіть
на щастя намазують трохи каші на двері,
стіни, дерева.
Старі пекінці здавна
наділяють свято поїдання "лаба"
сигнальним змістом: ось-ось настане
Новий рік! У китайській столиці колись
була така кумедна пісенька: "Бабусю,
не поспішай, після свята "лаба"
настане Новий рік. Їж кашу "лаба"
у визначений день, і скоро настане 23-й
день дванадцятого місяця." (за повір'ям,
цього дня Бог домашнього вогнища Цзаован
вирушить із черговою щорічною доповіддю
до Небесного володаря і повідомить йому
про всі події в родині та про поведінку
членів сім'ї).
Крім лабачжоу, у свято Лабацзе їдять
багато інших смачних страв, наприклад,
"рисову кашу восьми скарбів",
"часник лаба", "тофу лаба"
тощо. У деяких північних районах, де не
обробляють рис або врожай рису невеликий,
люди готують не кашу лабачжоу, а локшину
лабамянь. За день до свята дрібно рубають
овочі, розгортають із тіста локшину, а
вранці в Лабацзе вся сім'я збирається
разом, щоб поїсти смачну лабамянь.
Дуже
старою традицією на Свято Лабацзе є
приготування рисової каші. Щойно буддизм
проник до Китаю, "каша лаба" стала
відома як "каша Будди" на знак
пам'яті про день, коли Будда Шак'ямуні
досяг свого просвітлення.
Легенда
свідчить: коли Будда залишив мирське
життя і став ченцем, він так глибоко
медитував, що часто забував поїсти.
Одного разу, коли він був на межі
виснаження, добра жінка, що проходила
повз нього, врятувала йому життя. Вона
нагодувала його рисовою кашею з молоком,
дозволивши йому таким чином продовжити
медитації й досягти просвітлення саме
цього дня. На згадку про цю подію буддисти
щороку на Свято Лабацзе їдять рисову
кашу. Цікаво, що в різних регіонах Китаю
існують різні легенди про походження
свята.
Стародавній рецепт її
приготування такий: "зібрати всі
продукти, щоб догодити всім богам".
Каші "лаба" існує безліч видів. У
народі її готують із 8 видів головних
злаків і 8 другорядних продуктів. До
речі, слово "вісім" ("ба"
китайською) означає матеріальний
добробут, за співзвуччям із виразом "фа
цай". Основні види злаків - це рис і
боби, а саме: червоні, зелені, кінські
боби, горох, звичайний рис; додають і
чумизу, пшоно, клейкий рис, пшеницю,
гаолян, овес, кукурудзу. Додатковими
інгредієнтами є фініки, хурма, насіння,
каштани, насіння лотоса, арахіс, фундук,
ядра волоських горіхів, сухі фрукти,
родзинки тощо.
У пекінському рецепті цієї страви налічується понад 20 інгредієнтів. Кашу варять з опівночі й аж до сходу сонця. У дореволюційному Китаї багатії та знатні сановники зазвичай їли її зі шматочками фруктів, а простолюдинам і прислузі подавали кашу зі шматками свинини, тофу та овочами. Втім, прислуга не скаржилася: каша зі свининою взимку зігріває куди краще, ніж якісь там фрукти.
До речі, звичай приготування каші лаба - це не тільки вираження поваги до Будди та померлих предків: сама каша дуже поживна і корисна. В енциклопедії китайської медицини про рисову кашу йдеться як про таку, що "підвищує життєві сили, знімає роздратування і корисна для шлунка".
Рис у народів Азії взагалі - найулюбленіший продукт. І це невипадково. Цей злак має універсальні поживні та корисні властивості. У ньому містяться вітаміни групи В, Е, які здатні задовольнити всі потреби нашого організму.
Члени сім'ї, друзі та сусіди згідно з традицією дарують один одному кашу лаба на знак добрих побажань у Новому році. З давніх-давен її варять у всіх будинках і храмах, а потім дружно їдять, і навіть дають її домашнім тваринам. У минулому найпобожніші буддисти підносили кашу лаба як дар імператору і місцевим представникам державної влади. Сьогодні ця страва однаковою мірою поширена в усіх верствах китайського суспільства, серед тих, хто ще шанує традиції. Загалом, зараз для китайців лаба - це наближення святкування Нового Року за місячним календарем.
Справжня каша Лаба має бути червоною після варіння, а за старих часів багаті люди мали посипати зеленим шовком та червоним шовком і посипати цукром поверхню каші зі словами "привіт", "шоу" та "благословення", а потім нагодувати родичів і друзів.
Здається, що екзотичне поєднання солодкого з кислим і гострим і є тією загадкою успіху каші лаба, завдяки якій рецепт її приготування передається з покоління в покоління вже не одне тисячоліття. Треба сказати, що сучасний варіант каші лаба набагато смачніший і приємніший на вигляд, ніж та "каша Будди", яку їли в минулому.
У деяких провінціях додаванням до свята слугують лаба-оцет і лаба-часник, які спеціально готують або маринують цього дня. Господиня сім'ї лущить часнички, складає їх у посудину і заливає рисовим оцтом. 8-го числа "дванадцятого місяця" посудину закривають і ставлять у тепле місце. А в ніч під Новий рік її відкривають і їдять маринований часник із пельменями.
Лабасуань (腊八蒜) - це одна з улюблених холодних закусок жителів Піднебесної. У Китаї назва часнику - суань - омонімічна слову "розраховувати" (算). Тож назва самої закуски - нагадування про те, що на Лабацзе потрібно розрахуватися за боргами та зустрічати Новий рік, упорядкувавши всі свої фінансові справи.
Мариновані часнички мають прозоро-зеленуватий колір і нагадують шматочки нефриту - символу безсмертя. У темно-червоному рисовому оцті вони мають дуже красивий і апетитний вигляд. Ця страва прикрашає сімейний стіл, створює святкову атмосферу.
Ще однією важливою традицією, пов'язаною зі святом лабацзе, є піднесення молитов за мир і здоров'я в прийдешньому році. Сьогодні каша лаба є символом прощання зі старим роком, запорукою гарного початку майбутнього року, символом довгого життя і багатого врожаю.
Здоров'я
Народне прислів'я говорить: "Коли ви рухаєтеся взимку, у вас на одну хворобу менше; коли ви лінуєтеся взимку, п'єте більше ліків". Це ілюструє важливість зимових вправ. У ці сухі й холодні дні слід займатися спортом на відкритому повітрі, таким як біг уранці, скакалка, удари ногами тощо. Але, згідно з правилами традиційної китайської медицини, в цей період не слід допускати, щоб на шкірі виступало занадто багато поту, тому що це завдає шкоди диханню-ци шлунка. Не можна, щоб було занадто спекотно. Не слід перебувати на вулиці під час сильного снігопаду. Слід остерігатися патогенного впливу вітру, який може завдати шкоди сухожиллям і кісткам.
Ще один спосіб зігрітися: у найхолодніші холоди жителі багатьох регіонів Піднебесної вивалюють на вулицю займатися фізичними вправами. Люди катаються по замерзлих водоймах, сидячи на маленьких санчатах і відштовхуючись загостреними палицями.
Температура в сезон Сяохань різко падає, крига міцнішає й обволікає мороз, холодний вітер палить, і тільки червона слива пишається собою на снігу. Важливо бути спокійним і оптимістичним за духом, не перейматися дурницями та додати веселощів.
Якщо життя - це нескінченне море, тоді турбота - це хвиля, якщо життя - прекрасний музичний твір, то благословення - одна з незамінних нот. Нехай наші дружні вітання принесуть вам тепло, принесуть добрі побажання і принесуть щастя. І нехай щастя і здоров'я завжди залежатиме від вас!
(за матеріалами сайту Пекінського управління у справах культури та туризму)