Що таке імунітет та як його підвищити? Частина 1

Сильний імунітет здатний протистояти епідемії, а у поєднанні з вірою вони здатні творити дива. Все починається з думок. Ідея формує вчинок, вчинок формує звичку, звичка формує характер, характер формує долю.

Коли в рекламі нам розповідають про те, яким ще новим засобом можна підвищити імунітет, що «впав», видається, що імунна система має регулятор. Треба лише зрушити важіль у потрібний бік та й годі. Але все не так просто. Навіть спрощена схематична модель імунної системи — це десятки типів клітин із майже чотирма сотнями різних рецепторів. За участю спеціальних речовин, цитокінів вони виконують величезну кількість завдань — від усунення скалки в шкірі до знищення пухлинних клітин. Ця система формувалася мільйони років — і працює вона не самостійно, а у тісному взаємозв'язку з нервовою, ендокринною та іншими системами організму. Загалом концепція регулятора, в якій імунітет можна просто робити «голосніше» або «тише», тут не працює.

Імунітет – це біологічна система захисту організму від інфекцій. Якщо його вимкнути, наприклад, на кілька днів, то людина загине – одразу ж буде з'їдена мікробами. Без імунітету, як і без нирок, організм проживе лише кілька днів.

До того ж ця система добре самостійно регулюється: не так просто «зламати» імунітет, просто випивши якийсь засіб або вийшовши на вулицю в холодну погоду. А ось хронічний вплив втоми, неправильного харчування, постійної зміни часових поясів, інтенсивного стресу – це фактори, які можуть поступово «пошкоджувати» роботу імунної системи та підвищувати сприйнятливість до інфекцій.

Коли ефективність імунного захисту знижена, у людини підвищується схильність до інфекцій, а призвести до цього можуть фактори, на які цілком реально вплинути. Один із них — куріння, при якому страждає не лише сам курець. Доведено негативний ефект не тільки при вторинному (пасивному), а й третинному курінні — залишки диму на шкірі та одязі можуть бути причиною підвищеної схильності до хвороб у близьких. Підвищення ризику респіраторних інфекцій доведено і для ряду токсичних речовин — насамперед наркотиків.

Наявність деяких захворювань теж знижує захист від інфекцій - наприклад, у людей з ринітами та бронхіальною астмою гострі респіраторні інфекції зустрічаються частіше. Гастроезофагеальний рефлюкс - стан, коли назад просувається вміст шлунка через нижній стравохідний сфінктер в стравохід - підвищує частоту ларингітів та пневмонії; якщо скоригувати цей стан, то вирішиться проблема не лише зі шлунком, а й з частими інфекціями дихальних шляхів.

Часто можна почути про так званий місцевий імунітет — мова йде про найперший імунний бар'єр організму, тобто шкіру та слизові оболонки. Якщо проникність цього бар'єру підвищена, то ризик інфекцій зростає. Місцевий захист порушується, якщо у людини є хронічні осередки інфекції (наприклад, карієс), а ще через тютюну та алкоголь – вони негативно впливають на стан слизових оболонок.

Що таке імунодефіцит

Імунодефіцит - це справжнє захворювання, з чітким визначенням і конкретними змінами в результатах аналізів - тобто не можна говорити про імунодефіцит, наприклад, на підставі того, що людина часто застуджується. Ознаки порушення імунітету – тяжке захворювання, інфекція, наприклад, пневмонія, остеомієліт, гнійне захворювання кісток, внутрішніх органів, постійна температура, слабкість. Така людина зовсім не може функціонувати самостійно, вона змушена приймати антибіотики, лежить у лікарнях.

Видів імунодефіциту понад сто, але загалом він ділиться на первинний та вторинний. Первинний зумовлений генетично - тобто людина народжується з мутацією одного чи кількох важливих для імунної системи генів. Найчастіше такий імунодефіцит виявляється у дитинстві. Ознаки первинного імунодефіциту — це насамперед важкі інфекції, які погано піддаються лікуванню. Наприклад, до таких ознак належать дві або більше пневмонії за рік, більше двох місяців лікування антибіотиками без ефекту, глибокі рецидивні абсцеси шкіри - ключовий фактор тут тяжкість захворювань.

Якщо людина хронічно злегка кашляє і особливо ніяк не лікується, але при цьому ходить на роботу чи навчання — про імунодефіцит не йдеться. Крім того, при справжніх порушеннях у роботі імунної системи виникають інші прояви — наприклад, розвиток опортуністичних інфекцій, тобто викликаних мікробами, які в нормі живуть в організмі і не викликають жодної реакції у людини зі здоровою імунною системою.

Вторинний імунодефіцит ще називають придбаним - він може бути вірусним, викликаним ВІЛ, або розвивається через хронічні захворювання або їх лікування. Наприклад, так буває при онкологічних або аутоімунних хворобах або через лікування, спрямоване на придушення імунної системи: хіміотерапії, променевої терапії, імуносупресивних препаратів.

Приводом звернути свою увагу на здоров'я та звернутися до лікаря може стати захворювання, що з'являється в тому самому місці. Наприклад, якщо це гайморит або якщо це 25 раз пневмонія (запалення у легенях), то треба піти до лікаря. Якщо це ангіна, якщо захворювання стали протікати важче (раніше ви за 3 дні одужували, а тепер за тиждень), якщо кашель не проходить, якщо ніс постійно закладений або горло постійно болить, якщо є температура та вона тримається місяць, тоді треба обов'язково піти до лікаря.

До чого тут ГРВІ

Обіцянки знизити частоту застуд - це колеса потужної маркетингової машини для просування сумнівних субстанцій. Нас змушують повірити в те, що застудні захворювання є ознакою ослабленого імунітету, хоча насправді це не так.

Сучасна наука дійшла висновку, що неускладнені ГРВІ вказують на захворювання імунної системи дуже рідко. Структура імунної системи така, що якщо з'явиться найменший «збій», це виллється в низку бактеріальних ускладнень — частих пневмоній, інфекцій шкіри, гнійних отитів та синуситів — онкологічних та аутоімунних захворювань. Тож часті неускладнені застуди не привід звертатися до алерголога-імунолога, достатньо відвідувань педіатра, терапевта чи сімейного лікаря.

Часта захворюваність у дітей – це нормальна вікова особливість. Дитина народжується з незрілою імунною системою і спочатку отримує антитіла з грудним молоком, а потім «тренування» та розвиток імунної системи багато в чому відбуваються саме завдяки вірусним інфекціям. ГРВІ – невелика плата за те, що ми постійно живемо у тісному сусідстві із тисячами вірусів.

Чи правда, що у носіїв вірусів імунітет знижений

У суспільній свідомості глибоко засіло уявлення про згубний вплив вірусів герпесу на імунну систему. Кажуть, що дитині або дорослому, що часто хворіє, потрібно виключити приховані інфекції — а саме знайти, наприклад, цитомегаловірус, вірус Епштейна — Барра, вірус простого герпесу і «пролікувати». В інтернеті можна знайти сотні дисертацій та статей про вплив цих вірусів на імунну систему, але на англомовних ресурсах все набагато скромніше, а інформація датується переважно дев'яностими роками минулого століття.

Зокрема, на міжнародному професійному ресурсі UpToDate впливу вірусів на імунну систему присвячено лише один маленький абзац із посиланням на публікацію 1990 року. Якщо коротко, то в лабораторії і справді відзначався певний вплив вірусів на імунні клітини — але практичне значення це має лише для людей із вже серйозно порушеною роботою імунної системи. Для здорових людей доказів шкоди немає, та, наприклад, Центри з контролю та профілактики захворювань США не рекомендують діагностику таких вірусних інфекцій усім підряд. У цьому просто немає сенсу: важко знайти людину, яка не була б ними інфікована, але «винні» у всіх бідах, від безсоння до частих застуд, вони вкрай рідко.

Як вакцини впливають на імунітет

Імунний захист ділиться на вроджену і набуту: вроджена спрямована на боротьбу з багато чим, а ось придбана - специфічна, спрямована на конкретні чужорідні речовини. З'являється набутий імунітет тоді, коли система вже «познайомилася» із збудником. І хоча загалом усі ці процеси працюють, іноді для ефективного «спрацьовування» клітин просто не вистачає часу: такі інфекції, як правець, за короткий час можуть призвести до незворотних ускладнень чи смерті. Саме для того, щоб заздалегідь «познайомити» імунну систему зі збудником (у максимально ослабленій формі) або його компонентами, була придумана вакцинація.

Вакцинація – це м'який та безпечний спосіб «навчити» імунну систему; згодом, при зустрічі з загрозою, захист спрацює та убезпечить людину якщо не повністю, то хоча б від наслідків, що загрожують життю. У країнах із розвиненою медициною цілком спокійно вакцинують переважну більшість пацієнтів із первинними імунодефіцитами — календар щеплень може відрізнятися, але незначно. Тобто навіть для дітей, які народилися без значної частини імунної системи, вакцинація важлива і має бути своєчасною — а про надумані медвідводи на кшталт соплів точно настав час забути.

За матеріалами FashionTime.ru та wonderzine.com з інтерв'ю з імунологами

Запись опубликована в рубрике Дао медицины. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий