Надія останньою вмирає у людини. Якщо ви її не згубили, то вона прокладає кладку до вашого майбуття.
Творець усього – віра людини. Як людина зможе встати на цю сходинку, то стане на другу й на третю і вернеться до життя, не залежно від діагнозу.
До знахаря приїжджали джипами і приходили з костурами немічні люди. Просили розігнати хмари, а молоді дівчата – привернути коханого хлопця. Дід жив в убогій хатині, грав на дримбі, говорив дивні речі.
Це Михайло Нечай з Верхнього Ясенова Верховинського району на Івано-Франківщині. Він справжній гуцул, нащадок брацлавського полковника Данила Нечая, який володів окультними науками і був народним цілителем. Його пращурами були Байда Вишневецький, який заснував Запорізьку Січ, і кошовий отаман Іван Сірко. І Нечай, і Вишневецький, і Сірко були характерниками, тобто людьми, які мали надприродні сили.
Мольфар – примівник, знахар, чарівник. Основна могутність мольфара – у його словах та співах. Мольфар здатний творити як добро, так і зло. Здібності Нечая – від Бога.
– Ви знаєте, – каже пан Михайло, – я маю лиш загальну середню освіту, але мені дозволено читати лекції з психології людини, сексології, філософії, демонології, релігії. Я вже у вісім років міг спинити кров у людини. Дуже часто мене звали на операції, де була велика втрата крові і її не могли спинити. Я заклинаю кров. Вона мене слухається. По ваших очах я бачу і ваш настрій, і слабкість вашу, і потуги ваших сили та мудрості.
Пан Михайло дуже хотів учня, але насамперед слухав те, що кажуть духи. Коли приходить людина і проситься в учні, то він контактує з духом, своїм Провідником. І якщо Провідник каже, що претендент любить гроші більше, ніж людей, то такого учня не потрібно: «Загрібати гроші з людського горя – великий гріх».
Жив пан Михайло бідно, хоча тут пройшло море народу. Серед них були і депутати Верховної Ради, і генерали, і журналісти, і кіношники. Але чоловік дивиться, чи ця людина дійсно добро робить людям. Самолюбів, егоїстів і людей з поганим характером йому не потрібно. Людина повинна мати чисті наміри, бути справедливою і любити природу. Мольфар просив у Бога, щоб знайшовся учень або учениця, якій би передав це мистецтво, поки смерть діда не загарбала. Але нема – люди люблять гроші, а не людину.
У чому була його сила?
– Я володар слова. Моє слово сильніше від кулі, куля може в ціль не попасти, а моє слово завжди попадає в ціль. Нема такої людини, у якої б я не забрав у свій полон її психіку. Я накладаю людині ту силу, якою вона повинна керуватися. Дасть мені Бог учня чи ученицю – буду радий. А не дасть, так у землю закопають з цим знанням.
– Ви розмовляєте із нечистою силою?
– Ні. Я злі сили відганяю від людей, від людських домівок. Хата, в якій нема віри, – це пустка, і вона наповнюється злими силами. Приходить демон, стає господарем тієї господи чи квартири. І більше у тім домі ніхто не може жити.
– Скажіть, будь ласка, який політик у Вас викликає найбільшу симпатію?
– Нема такого. Для мене усі рівні своїм розумом.
– Вас не запрошували у програму «Битва екстрасенсів»?
– Я переглядав цю програму, але скажу Вам, що туди я б не пішов. Там даєш гроші – і тебе роблять Богом. Там – лицемірство. Там нема жодного екстрасенса.
– Ну, принаймні Кашпіровський для Вас – авторитет?
– Для мене – ні. Однак він справді володіє кількома видами гіпнозу: науковим, шоковим і блокуючим. Та у церквах треба бити у дзвони, коли він з’являється поряд. Бо він – від диявола.
– А Ви до церкви ходите?
– Ходжу, але рідко. Я напівхристиянин, напів’язичник. Ми заходимо до церкви, цілуємо престол, хрест, а потім стаємо на коліна і поклоняємося. Кому ви думаєте? Матінці Землі! Так що ми усі підсвідомо є язичниками. А ще я не люблю священиків. Понад те скажу, що незабаром Ватикан буде знищений, християнська релігія занепаде і запанує язичницька віра.
– Якщо Бог один, чому в існуючих релігіях так багато протиріч?
– Так має бути. Судити кожного будуть по вчинках, а не по тому, хто ким себе вважає.
– А як ставитесь до святої сповіді?
– А ви скажіть: чи дурний дурному може порадити, якщо він сам дурний? Священик такий же грішний, як і я. То чому я йому маю розповідати свої гріхи? Навіщо це? Ви маєте право сповідатися священику, якому уже 80 – 90 років, у якого уже духовний світ піднімається догори, а фізичний – опускається. А не молодому, який ласим оком поглядає на дівку.
– В чому причина захворювань людей?
– Це карма.
– А як зрозуміти, що можливо вилікувати, а що ні?
– Треба дивитися у судьбу людини. У кожного є своя «книжка». Наука каже, що судьба людини – в її руках. Це повна брехня. Ану скажіть: кому хочеться в тюрмах сидіти, калікою бути, передчасно вмирати, тяжко жити… Нікому! Але все це буває, тому що в судьбі так написано.
– Так чи є в нас хоч якась свобода вибору?
– Нема. Що має вам написано бути на роду, доти маєте жити. Надія останньою вмирає у людини. Якщо ви її не згубили, то вона прокладає кладку до вашого майбуття.
– Можете Ви сказати своєму пацієнту, одужає він чи ні?
– Такого я не маю права казати, бо тільки його віра може його оздоровити при моїй допомозі. Творець усього – віра людини. Як людина зможе встати на цю сходинку, то стане на другу й на третю і вернеться до життя, не залежно від діагнозу. Є такі чудеса, що ви би навіть не повірили. Але якщо хтось каже, що він може вилікувати рак, то плюньте йому в очі.
– На травах розумієтесь?
– Я травник з 47-літнім стажем.
– А чи можете Ви побачити судьбу людини за фотографією?
– Так, можу. Навіть не має значення, це теперішнє фото чи з дитинства.
– Майбутнє Ви бачите?
– Так. Але я не все кажу. Те, чому людина може запобігти, кажу. А те, що назначено по судьбі, – ні.
– А свою долю знаєте?
– Знаю. Навіть коли і як умру і куди потім піду. Я не боюся смерті, це є закономірне явище, неминуча сила. Якщо людина розуміє закономірність Природи і закон Божий, то вона не боїться смерті.
– Як Ви ставитеся до забобонів?
– Знаєте, чого тринадцяте число вважається чортовою дюжиною? Тринадцяте число – це є Ісус Христос. Він мав дванадцять учнів, як дванадцять місяців в році є, а сам Спаситель був тринадцятим. Хто є людина справедлива, життєрадісна і добра, то на тринадцяте число йому везе. А всі ті люди, що фарисеї фальшиві і самолюби, то на тринадцяте число їм не везе.
Якщо зранку чорний кіт перейшов вам дорогу, то та дорога вам буде скреслена, успіху там, куди йдете, не будете мати. Що це означає? Камінням кидають, клянуть того кота, а насправді йому треба дякувати, – це є дороговказ для вас, попередження, знак, що цього дня вас чекає невдача. Треба бути пильним і не вирішувати серйозних справ у цей день.
За допомогою до офіційної медицини Нечай не звертався, вони самі до нього ходили із своїми жінками та діточками. І не хворів, бо не був патріотом свого шлунка. За політику не брався. Вважв, що «ми несемо родову карму. Поки ми не відпокутуємо тих прикростей, що самі втілили в життя, доти не буде добра і того, що ми хочемо. Хіба ми такі дурні, що не можемо мати своєї щасливої держави? Ще не пора, але маємо мати, та й будемо мати! ».
(слідами Зимнього Новорічного Семінару 2018)
