Поняття “подорож із хмарами” або “хмарні мандри” (云游 юнь ю), походить із глибокої давнини і є особливим видом подорожей. Метою подібних мандрівок у Китаї не є поверхневе ознайомлення та відвідування “визначних пам’яток”, щоб пробігтися Китайською стіною, зробити фото із Забороненого міста й цим обмежитися, але головною метою є дослідження та мандрівка місцями, пов’язаними із традиційною культурою Китаю та передусім даоською культурою та філософією. У давнину, всі великі подвижники, поети та художники, пускалися у хмарні мандри, щоб знайти натхнення, побути на самоті в місцях, де до них “проживали безсмертні” і насититися атмосферою цих місць. Інші йшли в священні гори в пошуках Учителя…. З плином багатьох століть склалася особлива “карта” маршрутів і виник жанр у живописі та прозі, відомий як “Гори та Води” (шаньшуй). Багато таких місць вважають “обітованими землями та печерними небесами” (дунтянь фуді), які занесено в стародавні даоські списки…
У Китаї є прислів’я: “якщо в горах проживали безсмертні – то ці гори відомі, якщо в горах не було безсмертних – ці гори ніхто не знає”. Отже, мандрівки такими місцями залишають особливий слід у серці…
“Хмарні мандри” – це мандри, що збагачують духовну культуру людини. Стародавні безсмертні говорили: “хто просто милується красою краєвидів або палацами – хоч і проходить 10 тисяч лі, але обтяжує тіло та витрачає сили, серце приходить у хаос, а ци слабшає – такі люди даремно подорожують… Хто розпитує про дивовижне й потаємне, підіймається на небезпечні гори, відвідуючи знаменитих Вчителів, – такі люди здійснюють істинні хмарні мандрівки”…