Поняття «подорож із хмарами» або «хмарні мандри» (云游 юнь ю), походить із глибокої давнини і є особливим видом подорожей. Метою подібних мандрівок у Китаї не є поверхневе ознайомлення та відвідування «визначних пам’яток», щоб пробігтися Китайською стіною, зробити фото із Забороненого міста й цим обмежитися, але головною метою є дослідження та мандрівка місцями, пов’язаними із традиційною культурою Китаю та передусім даоською культурою та філософією. У давнину, всі великі подвижники, поети та художники, пускалися у хмарні мандри, щоб знайти натхнення, побути на самоті в місцях, де до них «проживали безсмертні» і насититися атмосферою цих місць. Інші йшли в священні гори в пошуках Учителя…. З плином багатьох століть склалася особлива «карта» маршрутів і виник жанр у живописі та прозі, відомий як «Гори та Води» (шаньшуй). Багато таких місць вважають «обітованими землями та печерними небесами» (дунтянь фуді), які занесено в стародавні даоські списки…
У Китаї є прислів’я: «якщо в горах проживали безсмертні — то ці гори відомі, якщо в горах не було безсмертних — ці гори ніхто не знає». Отже, мандрівки такими місцями залишають особливий слід у серці…
«Хмарні мандри» — це мандри, що збагачують духовну культуру людини. Стародавні безсмертні говорили: «хто просто милується красою краєвидів або палацами — хоч і проходить 10 тисяч лі, але обтяжує тіло та витрачає сили, серце приходить у хаос, а ци слабшає — такі люди даремно подорожують… Хто розпитує про дивовижне й потаємне, підіймається на небезпечні гори, відвідуючи знаменитих Вчителів, — такі люди здійснюють істинні хмарні мандрівки»…