Мистецтво Чайної Церемонії

Чи має бути мистецтво зрозумілим Незрозуміле мистецтво – це дань моді чи прірва між людством та митцем? І чи правильно виражати свої творіння мовою, незрозумілою для оточення? Скажемо відверто: світ митців відрізняється від світу людей, які живуть звичайним життям. Завдання митця – творити. Влучність митця – це поєднання світу буденності та краси. Знайти в звичайному незвичне і навпаки. Митець спонукає побачити щось більше, аніж ми знали чи уявляли. Завмерти на секунду й побачити той самий об’єкт, але змінити до нього ставлення, бути тим, ким ти і є, але знайти в собі щось нове? Відчути, змінитись, з’єднатись з прекрасним, отримати дотик від самої природи. Те, як ти сприймаєш творіння, залежить від рівня освіти, інтелекту, персональної обізнаності та багатогранності особистості, рухливості мозку та бажання шукати. Сприймати мистецтво – це процес. Процес, який не може бути завершений. Пізнати світ митця – як і взагалі пізнати світ – це процес, від якого ми отримуємо задоволення. Ще раз і ще раз переглядати? Переслуховувати? Перечитувати витвір мистецтва. Знати, що це неодноразове, “неоднодобове”. Це справжній комплімент для творця. Але лише час – найкращий критик. Невдалі спроби змиє швидкою водою популярності, а шедеври перетворить на неруйнівну класику. Розуміння мистецтва – це процес, пов’язаний з умінням пізнавати та аналізувати. Він не може задовольнити вподобання більшості людей. Це процес, який потребує внутрішнього бажання зрозуміти й відчути. Сьогодні ж мистецтво перетворили на відпочинок, який не потребує вдумливості. На практиці рідко хто здатен отримувати задоволення від пізнання. А якщо людство потребує розваг від легкодоступної для мозку їжі – творці відкинуть білі рукавички й занурять руки у світ масмаркету. Легкодоступного мистецтва зі швидкою популярністю. Успіхом та блискучим присмаком без смаку. Питання до тих, хто не перестає творити, хто вірний призначенню і не задовольниться легким успіхом. Чи довго так здужаєте розуміти, що більшість обере “швидку розвагу”? А у ваш всесвіт мало хто зайде, а зайде повторно тим паче. Але світ багатогранний, і ті, хто шукає чим поживити свою душу, знайдуть свої двері, через які відкриють ваш Всесвіт. І кожен хто зайде, наповнить його такою силою, з якою можна почекати і наступного гостя. А як же спокуса робити просто і зрозуміло? Поради та успіх колег? Чи не переманять на інший бік у світ, де ваше мистецтво сприйматиметься складним та нудним, а ви втрачатимете віру в себе і будете плескати шукаючи і в цьому щось велике і глибоке? Створите те, що можливо сподобається всім, але не тобі. Що втратите і що ви знайдете??? То чи має мистецтво ставати зрозумілим? Чи має надавати сили та інтерес до його вивчення, а своєю простотою якраз призведе до деградації і занепаду особистостей? Потреба в мистецтві – потреба для усього суспільства. Адже саме мистецтво формує наш світогляд, наш характер. І, можливо, є виходом із насуплених облич, що оточують нас повсякчас. Культурно збагачені. Духовно наповнені. Чим заповнені – питання до кожного. До кожного, хто обирає бездумне життя безфільтрованого існування та сприйняття. Чи легко заповнити нас? Хто заповнює нашу свідомість, і чи задоволені ми тим, що транслюємо крізь себе? Звичка сприймати погане як постійне, носити в собі мотлох і не помічати, слухати гуркіт безграмотності й примітивності, бо іншого немає. Питання до тих, хто створює – чи несете ви відповідальність за створені шедеври? Чому стало достатньо, і хто сказав: “Стоп творити, пора продавати”? Митець не повинен бути голодним, але і не наповнений базаром. Кожен із нас відповідальний за все, що несе і дає цьому світу: грубе слово, невдячна посмішка, все залишається з нами, все, що не віддав і все чим поділився. Дар дарувати – це призначення творця. Творця малого і творця великого. А коли скрізь сон чи наяву Недосяжний Сивоволосий старець спитає: Хто ти? Ти будеш мовчати. А на плечах висітиме мішок зі всім, що створив і це твій вибір – потягне він тебе до землі чи буде легким і віднесе в небо. Ділитися своїм даром – це обов’язок митця. У щедрих Прометеїв можливо і нелегка доля, але вільні плечі, на яких завжди сидить муза і наспівує секрети творіння всесвіту. (Л.Пономаренко) Чудова стаття до чудової події цих днів. Наш учень успішно закінчив та отримав Сертифікат з "Курсу чайних церемоній"! Ми були присутні на відтворенні древнього ритуалу заварювання чаю династії Тан. Затишок, чайні аромати, чудово підібрана музика, зачаровані лекцією гості - і ось! Перший ковток неповторного смаку! Тому що кожний наступний - розкривав іншу грань обраного Шен Пуеру! Перше коло, друге, третє... Тихе бурління Води, Вогонь, Метал і глина-Земля посуду, Дерево у елементах інтер'єру - так закручувалися вічні спіралі У-Сін Тайцзи... Екзамен повільно перейшов в дегустацію , дружні бесіди, нові знайомства і нові відкриття - відкриття Шляху Чаю для всіх!     Дякуємо всім організаторам та учасникам! Наша Школа збагатилася на ще одного Учня Чайної Церемонії! Нових відкриттів та нових вершин у нескінченному Шляху самовдосконалення!
Запись опубликована в рубрике Новости Школы, Размышления о Дэ с метками , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий